Здорова їжа

В Європу «синій плід» з Індії потрапив в XVI столітті, спочатку в південні країни - Іспанію, Португалію, Італію, приблизно в той же час, коли сюди були завезені помідори та перець.

В наші дні найбільше використовуються баклажани в Іспанії та Франції.

Вміст поживних речовин в баклажанів залежить від сорту, грунтово-кліматичних умов і агротехніки їх обробітку. У стадії технічної стиглості вони містять 91,8% води, 4% вуглеводів, 1,4% білків, 0,7% целюлози, 0,2% жирів та 0,5% золи.

Мінеральний склад баклажанів порівняно багатий. Вони містять 180 мг% калію, 26,9 мг% фосфору, 16,2 мг% кальцію, 15,6 мг% магнію, 1,8 мг% натрію, 0,4 мг% заліза і незначну кількість марганцю, алюмінію та ін.

Баклажани містять: вітамін C - 6 мг%, каротин (провітамін A) - 0,2 мг%, вітамін PP - 0,6 мг% і в невеликій кількості вітаміни B₁ і B₂.

В баклажанах міститься майже стільки ж поживних речовин, мінеральних солей та вітамінів, скільки в перцю та помідорах, але з огляду на те, що вони не використовуються в сирому вигляді, а тільки після теплової обробки, більша частина вітамінів втрачається.

В їжу баклажани застосовуються в стадії технічної стиглості, коли вони набувають характерну для сорту величину, форму, колір і глянець шкірки, м'якоть стане ніжною і без внутрішніх пустот і ледь утворюються світле насіння.

Баклажани містять речовину соланін, чим і пояснюється їх злегка гіркуватий смак. Тому перед використанням їх потрібно посолити або потримати в 3%-вому розчині солоної води - таким чином витягується значна частина соланіна. У більш пізній стадії розвитку при недостатньому поливі в суху і жарку погоду вміст соланіна в баклажанах збільшується, і вони стають непридатними для споживання в їжу, так як в великій кількості соланін отруйний.